Найдорожча помилка онлайн-продавця — не недоплата податку, а коли податковий орган читає визначення із закону ширше, ніж воно написане, і виставляє рішення на суму, яка перевищує річний оборот. У червні 2026 року така історія завершилася у Верховному Суді — на користь бізнесу.
Сюжет у двох цифрах
ФОП торгував автомобільними шинами й дисками через інтернет у 2020–2023 роках. Товар їхав до клієнта службою доставки, а оплату покупець вносив при отриманні через сервіс NovaPay, який потім безготівково перераховував гроші продавцю на рахунок. Сукупно через цей механізм пройшло понад 93 мільйони гривень.
ГУ ДПС у м. Києві побачило в кожному надходженні «розрахункову операцію», яку продавець мав провести через касовий апарат. Каси не було — отже, штраф за п. 1 ст. 17 Закону про РРО у розмірі 100% вартості проданого: 92 394 451,94 грн. Майже стільки ж, скільки бізнес заробив за чотири роки.
Питання, яке вирішувала справа
Юридично весь спір — навколо одного словосполучення: «розрахункова операція». Закон про РРО визначає її як приймання від покупця готівки, карток, чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів. Ключова ознака — продавець сам приймає кошти від покупця в точці продажу.
А насправді покупець платив не продавцю, а платіжній установі — NovaPay (колишній «Пост Фінанс») з ліцензіями НБУ. І вже вона перераховувала суму на рахунок ФОП. У момент і місці передачі товару продавець коштів від покупця не отримував — фізично не міг.
Звідси висновок усіх трьох інстанцій: якщо продавець не приймає оплату напряму, а отримує її від ліцензованої платіжної установи в безготівковій формі, це не його розрахункова операція. Обов'язок фіскалізувати приймання коштів лежить на тому, хто ці кошти від населення фактично приймає, — а це платіжна установа.
Чому позиція ДПС не встояла
ДПС спиралася на слово «тощо» у переліку форм розрахунку: мовляв, перелік невичерпний, тож під поняття підпадає будь-яке надходження продавцю. Але «тощо» розширює перелік інструментів (картки, чеки, жетони), а не скасовує базову вимогу — приймання від покупця за місцем реалізації. Дистанційна торгівля чітко визначеного «місця реалізації» взагалі не має.
Другий аргумент ДПС — що сплата податків не звільняє від відповідальності за порушення РРО. Формально так. Але мета фіскалізації — щоб бізнес показував усі доходи. Перевірка не виявила жодної невідповідності між обсягом операцій і документами. Карати стовідсотковим штрафом операцію, яка від початку була прозорою, — означає застосовувати санкцію не за те, проти чого вона спрямована.
Верховний Суд назвав ситуацію прогалиною в законі і застосував презумпцію правомірності рішень платника (in dubio pro tributario): усі сумніви тлумачаться на користь підприємця, а тягар недосконалості закону не можна перекладати на бізнес. Суд також відмежував справу від попередньої практики у справі № 520/7835/19: там була передоплата через еквайринг (LiqPay, WayForPay), а тут — повна післяплата через NovaPay. Це різні моделі.
Що це означає ширше
Найцінніше в цій справі — не сума, яку вдалося відбити, а сигнал. Роками ДПС видавала індивідуальні консультації з позицією «будь-яке надходження = розрахункова операція = потрібен РРО», і підприємці жили в режимі правової невизначеності. Тепер у бізнесу є чітка касаційна практика, на яку можна спертися в спорі.
Але ІПК і рішення суду — це різні інструменти з різною вагою. ІПК захищає лише адресата і лише доки її не змінили. Постанова Верховного Суду формує підхід для подібних правовідносин загалом. Якщо завтра ДПС спробує переграти підхід — саме на цю постанову й доведеться спиратися. Автоматичного захисту не існує; існує сильний аргумент, яким треба вміти скористатися.
Часті запитання
Чи потрібен РРО при постоплаті через NovaPay?+
За позицією Верховного Суду у справі № 520/27700/25 — ні, якщо покупець оплачує товар при отриманні через ліцензовану платіжну установу (NovaPay), а та безготівково перераховує кошти продавцю. Це не розрахункова операція продавця, тож РРО/ПРРО не потрібен.
Коли інтернет-магазину все одно потрібен РРО?+
Якщо покупець оплачує товар напряму на рахунок продавця (наприклад, через платіжний віджет на сайті як передоплату), продавець приймає оплату безпосередньо — і застосування РРО або ПРРО є обов'язковим.
Який штраф намагалася стягнути ДПС і чим завершилася справа?+
ДПС нарахувала штраф 92 394 451,94 грн за продаж товарів через NovaPay без РРО. Суди трьох інстанцій стали на бік ФОП, податкове повідомлення-рішення скасовано, постанова Верховного Суду набрала законної сили 3 червня 2026 року.
Чи захищає це рішення мій бізнес автоматично?+
Ні. Індивідуальна податкова консультація захищає лише того, кому видана, тоді як постанова Верховного Суду формує підхід для подібних правовідносин. У спорі з ДПС на неї можна посилатися, але захист не є автоматичним і залежить від вашої моделі отримання коштів.
Повний текст постанови КАС ВС від 03.06.2026 (справа № 520/27700/25)
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ. 03 червня 2026 року, м. Київ, справа № 520/27700/25, адміністративне провадження № К/990/18325/26.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., за участі секретаря судових засідань Бенчук О.О., представника позивача Кутового Г.І., представників відповідача Добрянського Р.М., Красникова В.А., Воронько А.В., Савенка О.Ю., — розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, — УСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Короткий зміст позовних вимог. ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 січня 2025 року № 01442240201, прийнятого ГУ ДПС у м. Києві. Позивач покликався на те, що він не є суб'єктом господарювання, який провадить розрахункові операції безпосередньо в місці реалізації товару: фактично кошти за товар, придбаний споживачем у мережі Інтернет, він отримує через небанківську фінансову установу з ліцензією НБУ виключно у безготівковій формі на свій розрахунковий рахунок.
Позивач стверджував, що якщо клієнт замовив товар на сайті без передоплати, а доставку здійснила служба доставки на підставі договору, то РРО застосовує служба доставки безпосередньо при передачі товару покупцеві й отриманні оплати. Він не здійснював операцій, які підпадають під поняття «розрахункова операція» за статтею 2 Закону про РРО, а також вказував на порушення відповідачем розрахунку штрафних санкцій.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено: податкове повідомлення-рішення скасовано. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу контролюючого органу — без задоволення.
- Позивач при реалізації товарів у мережі Інтернет на умовах післясплати не отримував безпосередньо кошти від споживача, а отримував їх на свій розрахунковий рахунок виключно у безготівковій формі від юридичної особи, залученої для надання послуг з переказу коштів, яка є зареєстрованою фінансовою компанією та володіє ліцензіями НБУ.
- Реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає чітко визначеного місця реалізації, а за місцем проведення розрахунку позивач коштів не отримував.
- Безготівкові платежі через ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» не є розрахунковими операціями в розумінні Закону про РРО, оскільки не включають готівкових платежів або платіжних карток за місцем реалізації товарів.
- Якщо клієнт замовив товар без передоплати, а доставку здійснила служба доставки на підставі договору, РРО застосовує служба доставки при передачі товару й отриманні оплати від покупця.
- Позивач використовував РРО (ПРРО з 5 жовтня 2023 року), вів прозорий облік, показував усі доходи, до бюджету у повному обсязі надходили податки.
2. Доводи учасників справи
2.1. Доводи відповідача. ГУ ДПС наполягало, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, посилалося на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Стверджувало, що безготівковий переказ NovaPay на користь продавця не звільняє його від обов'язку проводити розрахункові операції через РРО згідно з пунктом 1 статті 3 Закону про РРО.
2.2. Доводи позивача. Позивач вказував, що покупець онлайн замовляє товар, отримує його у точці видачі, оплачує перевезення безпосередньо перевізнику, а вартість товару — фінансовому посереднику, який вже перераховує її на рахунок ФОП у безготівковій формі. Отже, продавець не отримує коштів безпосередньо від споживача; кошти надходять від фінансової установи у безготівковій формі — а це підстава для звільнення від РРО згідно з пунктами 12, 14 частини 1 статті 9 Закону про РРО.
2.3. Додаткові пояснення відповідача. ГУ ДПС наполягало, що слово «тощо» у визначенні «розрахункова операція» прямо вказує на невичерпність переліку: законодавець нібито залишив його, щоб під поняття підпадало будь-яке надходження продавцю від покупця як оплата за товар. Окремо контролюючий орган наголошував, що Закон про РРО — не податкове законодавство, тож сплата податків не звільняє від відповідальності за порушення вимог про РРО.
3. Встановлені обставини
ГУ ДПС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2023 року. За результатами складено акт від 27 грудня 2024 року, яким встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону про РРО — реалізацію товарів кінцевому споживачеві через небанківську установу ТОВ «Пост Фінанс»/ТОВ «НоваПей» без застосування РРО у загальній сумі 93 164 632,00 грн.
На підставі акта 9 січня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким відповідно до пункту 1 статті 17 Закону про РРО до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 92 394 451,94 грн. Рішенням ДПС України від 19 березня 2025 року це рішення залишено без змін, а скаргу — без задоволення.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар, а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця.
За усталеною практикою (постанови від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23, від 12.08.2025 у справі № 500/5316/21, від 11.09.2025 у справі № 580/7450/24, від 18.12.2025 у справі № 380/10913/24) пункт 1 статті 17 Закону про РРО встановлює відповідальність за невиконання одного з трьох обов'язків: непроведення розрахункової операції через РРО; її проведення на неповну суму; невидача розрахункового документа.
ФОП ОСОБА_1 31 березня 2020 року приєднався до Договору на переказ коштів із ТОВ «Пост Фінанс» (нова назва — ТОВ «НоваПей»), яке діє на підставі Ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 11/1 від 17.10.2014 та Ліцензії на надання фінансових платіжних послуг № 21/770-рк від 28.04.2023. Покупець онлайн замовляє товар, отримує його у точці видачі, оплачує перевезення перевізнику, а вартість товару — фінансовому посереднику, який вже перераховує кошти на рахунок ФОП у безготівковій формі.
Підпунктом 5 пункту 3 Положення № 148 встановлено: розрахунки фізичних осіб шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ із ліцензією на переказ коштів — для платників коштів є готівковими, а для отримувачів — безготівковими. Аналогічне правило діяло в усіх наступних редакціях; з 19.09.2022 формулювання «банків або небанківських установ» замінено на «надавачів платіжних послуг».
З урахуванням наведеного, якщо споживач замовив товар через інтернет на умовах післясплати з використанням послуг небанківських установ, які здійснюють зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, і не здійснював передоплату, а доставку здійснила служба доставки на підставі договору, то дії продавця щодо отримання від небанківських установ коштів не відповідають ознакам розрахункової операції у розумінні статті 2 Закону про РРО.
Відповідач ані в судах попередніх інстанцій, ані в касаційному провадженні не зміг чітко пояснити, під яку саме ознаку поняття «розрахункова операція» підпадають операції позивача. Щодо посилання на слово «тощо» — Суд зазначив, що йдеться про недосконалість законодавства, яка допускає неоднозначне тлумачення. Якщо законодавець вважає, що отримання продавцем коштів від покупців за результатами таких операцій є розрахунковою операцією, він мав чітко це передбачити, а не покладатися на поняття «тощо».
Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради у листі від 30.12.2021 № 04-32/10-2021/409504 зазначив: у разі продажу товарів з післяплатою (накладеним платежем) необхідність застосування РРО/ПРРО залежить від умов договору між продавцем та перевізником; якщо перевізник перераховує кошти продавцю на поточний рахунок — РРО/ПРРО не застосовується. Ще наприкінці 2021 року законодавець був обізнаний про проблемність питання; водночас на момент розгляду справи воно належним чином законодавчо не врегульовано.
Стаття 8 Конституції закріплює принцип верховенства права. Превентивним засобом проти його порушення є презумпція правомірності рішень платника податку (in dubio pro tributario). Порушення цього принципу неодноразово ставало підставою для рішень ЄСПЛ (справи «Сєрков проти України», «Щокін проти України», «Довбишев проти України»). За рішеннями ЄСПЛ у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції» відповідальність за подолання недоліків законодавства, прогалин та інтерпретаційних сумнівів лежить у тому числі на судових органах.
Враховуючи відсутність чіткого законодавчого віднесення зарахування коштів на рахунок суб'єкта господарювання за товар, поставлений на умовах післясплати через небанківські установи, до розрахункових операцій, у Суду відсутні підстави вважати, що у позивача виникав обов'язок використання РРО при здійсненні таких поставок.
На стадії передачі товару службі доставки продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано забере товар та здійснить переказ коштів: господарська операція фактично не завершена, і продавець не контролює ні подію її завершення, ні момент здійснення.
Аналіз підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, статей 334, 530, 626, 655, 663, 689, 690, 692, 694 ЦК України та Закону «Про електронну комерцію» показує: для договору купівлі-продажу необхідна сукупність — передача товару, його приймання та сплата. На момент передачі товару службі доставки за відсутності навіть часткової передоплати договір купівлі-продажу не може вважатися таким, що відбувся: продавець хоча й направив товар, не набув права вимагати від покупця прийняти й оплатити його.
Доводи відповідача про те, що відносини, в яких оплата здійснюється вже після доставки, підпадають під частину 1 статті 694 ЦК України (продаж у кредит із відстроченням платежу), Суд відхилив: у разі поставки з післяплатою без передоплати у продавця не виникає права вимоги до покупця сплати процентів чи іншого відшкодування.
Колегія суддів відхилила посилання відповідача на постанову ВС від 16.04.2021 у справі № 520/7835/19 у зв'язку з її нерелевантністю: у тій справі позивач використовував послуги еквайрингу (LiqPay, WayForPay), а розрахунки проводилися банківськими картками на умовах передоплати. У цій справі оплата здійснювалася через NovaPay при відправці товару на умовах післясплати через ТОВ «Нова Пошта».
Суд окремо наголосив: висновки у цій справі ґрунтуються на сукупності специфічних особливостей — реалізація товарів дистанційним способом через мережу Інтернет з доставкою ТОВ «Нова Пошта» на умовах післясплати повної вартості при отриманні через систему Nova Pay із зарахуванням сплачених коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача.
5. Висновки за результатами розгляду
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін.
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська. Судді: О.В. Білоус, І.Л. Желтобрюх. Постанову в повному обсязі складено 4 червня 2026 року.